Kristy

Сумно. сиджу біля компа і краєм ока бачу небо та зірки. Гарно. У колонках грає повільна музика і сльози катяться з очей самі.Я згадую все, що зі мною траплялося : пригоди, пустощі, плескіт хвиль, сміх друзів та...голос матері. Я вже і забула коли останній раз казала слово "мама" за призначенням. Ех...дякувати моїм братам, тьоті, дяді та сестрі...як би не вони...Як зараз жити? коли на п'яти наступає смерть, коли сонце пече так, що хочеться просто померти але не відчувати цієї спеки, коли коханий хлопець не бере трубку і складається враження, що я йому не потрібна, коли на дущі так боляче, що здається там не кішки шкребуться, а леви...боляче...сльози вже не рятують від болю...мені всього 15 років, а я вже не хочу жити...а може післати це все під три чорти і померти...а з іншого боку...мені дуже шкода тьотю...що робити...Інколи хочеться просто забитися у темний куток Всесвіту та бути на одинці з думками...думки...вони просто зводять мене з розуму...немає виходу...смерть..